Зникаючий вид

76

А мене задовбали «гулящие». Ні, це не ті донжуани, які по-китайськи іменуються красним слівцем «бляодун». Ця різновид зустрічається тільки в чергах в різних установах, начебто гаряче (ой, гаряче…) улюбленої мною «Пошти Росії».

Як діє дана різновид «людини вмілого» (сапиенсом назвати язик не провертається)? Вона легкої бестрепетной ланню проникає в заповнену народом приміщення, з’ясовує «хто останній» і займає чергу. Після чого слід кульмінація у вигляді кинутої мимохіть фрази: «Ну, я тут скоро…» І різновид — що? Правильно, зникає. Всім, що займає після неї, доводиться роз’яснювати, що ти не самий останній, за тобою є ще «гуляща».

Весело. Але самий цимес виходить, коли таких «гулящих» виявляється більше одного. Займаючи один за одним, вони змушують того, за ким зволили встати, докладно пояснювати іншим черговикам весь складний розклад…

Сьогодні був самий апофигей: за мною послідовно займали відразу троє таких «гулящих».

Люди! Візьміть за правило: зайняли чергу — дочекайтеся наступного, не змушуйте тих, хто перед вами, кожен раз виконувати «пісня акина». І буде вам благодать, а не втрачене, з якихось причин, місце в чималій черзі. Бо задовбали…