Захватчицы в міні

56

Вечір улюбленого рок-пабі. Виступає блюзово-джазова група, яка грає як хіти Бі Бі Кінга, Хендрікса, Мадді Уотерса, так і бугі-вугі, кантрі та інше власного виробництва. Тематика зрозуміла, загалом. Ми з подругами радіємо напівпорожньому танцполу, танцюємо від душі, тим більше що танцюємо пристойно (про що нам не раз говорили самі музиканти). Поступово народ починає ворушитися, це нас ще більше радує, адже чим більше танцюючих, тим веселіше. А потім на танцпол виходять вони.

Про королеви темного тональника і яскравого макіяжу! Богині облягаючих міні і клатчей! Майстрині заклично звиватися виступами свого тіла під невпинне «тиц-тиц» у ваших звичайних місцях проживання! Ну навіщо, навіщо ви прийшли в рок-паб, якщо за вашою поведінкою явно видно, що ви хочете саме звиватися, танцювати в гуртку (сумки на підлогу в центр кола) і невлад щось кричати?

Так, кожен вільний сам вибирати, куди йому йти, і, можливо, дівчатка хотіли урізноманітнити свій звичний дозвілля. Але їм навіть в голову не прийшло озирнутися на публіку, групу і загальну атмосферу. Вони стали в цей свій відьомський коло, почали танцювати відточені клубні руху, ігноруючи звуки гармошки і контрабаса, і в підсумку захопили майже половину і без того маленького танцполу.

Можете скільки завгодно кричати про свободу Екшн і вибору розваг, про те, що паб і клуб — це, по суті, одне і те ж, але навряд чи ви прийдете в православну церкву в одязі будЕкшн ського ченця і почнете бити кокоси про вівтар. А що? В Індії так роблять у храмах. Це ж одна тематика, релігія, ні?