За законами гостинності

7

А мене задолбали, що ми не вчимо мови мігрантів.

Я не стверджую, що не треба вчити «класику» — ті іноземні мови, які вивчають у школах за традицією: англійська, французька, німецька, італійська та іспанська. Звичайно, треба: комусь це по роботі потрібна, комусь щоб кіно дивитися в оригіналі, кому-то для загального розвитку. Але не більше. Зізнайтеся собі чесно: чи часто ви зустрічаєте на вулицях людей, що говорять на цих мовах? Якщо, звичайно, не живете поруч з якоюсь пам’яткою, відвідування іноземними туристами.

Набагато частіше доводиться чути, навіть у власному дворі, на узбецькій, таджицькій або киргизькому мовою. Є полярні точки зору на те, добре це чи погано. Звичайно, істина посередині: мігранти, як і корінні жителі, можуть бути налаштовані до кожного з нас як приязно, так і немає. Якщо ми будемо знати їхні мови, то в першому випадку зможемо підтримати дружню бесіду, у другому — дізнатися, про що говорять у нас за спиною і дати знати, що ми їх чудово розуміємо. У загальному і цілому ж знання нами цих мов піде взаєморозумінню між нами і мігрантами тільки на користь.

Давайте зробимо так, щоб корінний росіянин, знає узбецький, таджицька або киргизька мова, що стала правилом, а не винятком.