Я — не я, і кінь не моя

19

Пекельно задовбали тотальна безвідповідальність комерсантів перед споживачами їх товарів і послуг. У наш час кожен поважаючий себе бізнесмен при продажу чого-небудь підсовує покупцеві папірець на підпис, в якій довгий список того, за що він, бізнесмен, НЕ несе відповідальності. Не хочеш підписувати, тобі не продадуть нічого. Я прекрасно розумію, що далеко не всі цей підприємець фізично сам або через своїх підлеглих може контролювати, але, вибачте, повинен же бути хоч якийсь здоровий глузд. Ви ж, панове комерсанти, користуючись можливістю знімаєте з себе відповідальність взагалі за все, що тільки можна!

І добре, коли це стосується товарів з відносно маленькою ціною. Але, вибачте, медична клініка, якої сплачуються суми, порівнянні з місячним доходом висококваліфікованого працівника в дуже розвиненій країні, а не Росії; турагентство, вартість путівок теж чотиризначна в доларах США; забудовник — можу перераховувати далі. Хлопці, вибачте: ви взагалі розумієте, що до вас звертаються далеко не тільки хабарники та інші шахраї, для яких ці суми некритичні? Що, щоб заробити ту ж тисячу доларів, нам, звичайним людям, доводиться дуже-дуже старатися на своїй роботі. І ви пропонуєте змиритися з її втратою? Серйозно?

Я не вимагають з вас неможливого: якщо, не дай Бог, війна, стихійне лихо чи щось такого ж масштабу, я розумію, що тут ви безсилі. Я хочу, щоб ваші співробітники, від яких, власне, все і залежить, докладали стільки ж старання і зусиль, скільки я докладаю, щоб заробити ці гроші. Тому що дратує ось це саме нерівність. Ви починаєте так борзіти, як тільки розумієте, що клієнту діватися нікуди, що всі ваші колеги роблять те ж саме.

І тому моє звернення не до вас і навіть не до держави, вас регулюючому. Я не хочу ще один безглуздий заборонний закон, з-за якого піднімуться ціни. Я звертаюся до таких же, як я, споживачам: давайте вже припинимо кормити ледарів і безладних. Давайте всі дружно будемо наполягати, щоб фірма брала на себе відповідальність за все, що в її силах, і відмовлятися від покупки, якщо цього не відбувається. Поки ми не почнемо це робити, ніщо не примусить працівників залишатися після роботи хоч на всю ніч, якщо необхідно, проводити там всі вихідні та свята, перестати їсти, спати, ходити в туалет… І робити все, щоб тільки виконати те, за що взяли гроші. Бо НЕ виконання, буде набагато гірше вищеописаного, бізнес просто втратить всіх клієнтів, а працівники, відповідно — джерело до існування.

Мене ось рівно так само примусили, і я, відчайдушно лаючись, змушений цьому підкорятися, бо на мені висить моя сім’я. І я хочу, щоб інші були в такому ж становищі.