Все ще попереду, все ще попереду

30

Мене задовбали фанатики гойдалки.

Не так давно я, подивившись на себе в дзеркало, зрозуміла, що далі так жити не можна і вирішила зайнятися якою-небудь фізичною активністю. Тренажерку я відкинула з кількох причин:

1) Я тупо соромлюся. Бути бегемотом серед фей некомфортно.

2) Ставлення оточуючих. Фитоняши обосрут і обшипят всяку, хто сміє важити більше 45-50 кг, так і тренеру буде наплювати на жируху, навіть якщо вона платить за індивідуальне заняття. Куди цікавіше розглядати вже готові до вживання накачані попки.

3) Пекельні навантаження на організм. Мені вранці на роботу ще якось треба доповзти.

Плавали, знаємо.

Вивчивши можливі варіанти, я вибрала для себе плавання та східні єдиноборства.

І тут понеслось… «Це не спорт! Безглузда трата грошей! Іди в гойдалку, все інше говно! Качай дупу!» — і т. д. Думку висловили навіть ті, кого б я про це попросила б у саму останню чергу. Я озвучила свої причини, і, звичайно ж, мене почали переконувати. Особливо старався страшний бородатий дядько формату 2×2 метри, переконуючи мене, що йому жодного разу ніхто не сказав поганого слова.

Дорогі друзі!

Не кожен, хто хоче привести своє тіло у форму, мріє висушитися до стану экорше. Для початку, моє завдання — надати в’ялим м’язам хоч якийсь тонус і почати знижувати вагу. А коли я досягну розміру, з яким не соромно прийти в зал, я, звичайно ж, підведу і підтягну те, що вважатиму за потрібне.

Тим більше що дупи-дирижаблі я вважаю потворністю, мені подобаються гармонійні і стрункі тіла і саме до такого ідеалу я буду прагнути.