Віддайте свої папірці піонерам

25

Доброго дня!

А мене ось задовбали роздавальники рекламних листівок. Куди не піди, в метро, в торговий центр, та просто на вулиці — скрізь стоять люди, які в кращому випадку мовчки намагаються впихнути тобі свої папірці, а в гіршому — кричать при цьому в мегафон або просто на весь голос, і самий смак — лізуть особисто до тебе з безглуздими питаннями. Ось йду я з сумками в обох руках. Ну куди ти мені намагаєшся дати цю листівку, яку я б не взяла і при вільних руках? Чим я її візьму, якщо вже на те пішло? Або йдемо з приятелем, розмовляємо, негайно підлітає тітка з криком: «Чоловік, в нашому магазині квіти для вашої дами з хорошою знижкою!» Ну по-перше, з першого погляду видно, що ми не пара. По-друге, подібна фраза образлива для всіх учасників спілкування. Якщо включити голову, то відразу зрозуміло, що так вести себе не варто.

Виходить натовп з метро, година пік, природне бажання пройти швидше. Ні, вихід практично перегороджений тілами таких ось роздавальників. Про що думають ці люди? Ну добре, вони не думають, вони роблять що сказано, але про що думають їхні замовники?

Окрема задолбашка — ті ж самі рекламні листівки, понасованные у поштові скриньки. Ящик забивається, у нього вже не влазять повідомлення, комунальні платіжки, листи та інше, а якщо й потрапляють, то потрібно знайти і викопати їх з цього рекламного сміття. Та ні, у мене при перекопуванні гарантовано не виникне бажання прочитати все це і скористатися, а виникне прямо протилежне — викинути все це без розбору в смітник.

І окремий привіт тим креативникам, які свою рекламну продукцію камуфлюють під документи від комунальних та інших служб. Вбила б. От чесно.

А взагалі, в моєму піонерському дитинстві і комсомольської юності ми, пам’ятається, збирали макулатуру і вчилися берегти ліс. Принаймні, гасла були саме такими. Скільки паперу йде на всю цю рекламну фігню? Де екологи? Якого біса?

І адже віддача від такої реклами мінімальна. Це я знаю — сама продажник. Так перестаньте дратувати народ! Задовбали!