Це солодке слово «халява»

80

Чомусь мої рідні вважають, що мені все дістається безкоштовно і тому намагаються відхопити «з паршивої вівці хоч вовни жмут».

Раніше я жила з мамою. Мені дуже подобається певний засіб по догляду за білизною американського виробництва, я користувалася ним і підсадила на нього маму. Потім я переїхала до себе і почалося. Дзвінок мами:

— Ти у скільки будеш вдома, я зайду до тебе, порошку отсыплю.

— Можу дати тобі телефон розповсюджувача, вона тобі сама привезе.

— Ти що, з глузду з’їхала, чи що? Ти хоч знаєш, скільки це засіб коштує?

— Звичайно, адже я його саме за цією ціною і купую.

— І що, тобі ж все одно купувати!

— Дочка, відвези мене в селище, до Каті в гості, давно не була.

— Зараз бензин дуже дорогий, поїздка мені в 4 тисячі обійдеться. До Каті ходить автобус.

— Чому я повинна їздити на автобусі як жебрачка, маючи дочку з власним автомобілем?

— У тебе ще є син з власним автомобілем. Попроси його звозити.

— Він не може. Йому дорого.

— Мені теж дорого. Якщо бензин сплатиш, відвезу.

— З якого дива я повинна платити за твій бензин?!

Молодший брат готується до захисту кандидатської, вже вийшов на фінішну пряму, зараз його роботу рецензують професора, а він виправляє їх зауваження і знову віддає роботу на рецензування. При цьому професора вимагають роботу в паперовому вигляді, причому на чистому папері, а не на «оборотках». Його робота містить 250 аркушів разом з додатками, а друкувати припадає по 3 — 6 примірників за раз. А де друкувати? Звичайно ж, у мене вдома. І знову дзвонить мама:

— Дочка, Владик до тебе зайде? Йому потрібно дисертацію роздрукувати. А то він минулого разу в тебе роздрукував 2 примірника, а потрібно ще один. У тебе тоді картридж закінчився, тому він третій примірник роздрукувати не зміг.

— Мама, він і цього разу не зможе роздрукувати, так як і картридж, папір він витратив ще в минулий раз.

— Як, ти досі не заправила картридж і не купила папір? Чотири дні вже пройшло! Ти що думаєш взагалі?

— Картридж вже заправці не підлягає, тільки купувати новий, він коштує 3200 рублів. Папір теж близько 300 рублів пачка. Грошей у мене немає, до зарплати ще тиждень.

— І що тепер робити? Ти розумієш, що йому завтра треба віддавати екземпляр! Ти братові захист зриваєш! Ось що йому тепер робити?

— Є два варіанти. Перший — у сусідньому з вами будинку є друкарські послуги, там роздруковують.

— З глузду з’їхала? Вони ж по два рубля за лист деруть! Порахуй, скільки це вийде? Нам що, розоритися чи що?

— Другий варіант. Роздрукуйте на своєму принтері.

— Ну точно з глузду з’їхала. Це де ми папери стільки наберемося, так і картридж відразу ж сяде. Потрібно буде папірець по роботі надрукувати, а не на ніж! Ось чому ти така безголова, стільки проблем із-за тебе! Ну треба ж це питання якось вирішувати. Ось Владик підказує, що ти можеш розплатитися кредитною карткою за папір і картридж, а він в обід роздруковувати прийде!

Ось як донести до рідних людей, що я сама ледве зводжу кінці з кінцями? Дорогий пральний порошок використовую дуже економно, мені на 1,5 року вистачає такої ж кількості, як мамі на місяць. Сама їжджу на громадському транспорті та користуюся автомобілем тільки в випадках крайньої необхідності і заплатити кредитною карткою це не значить отримати на халяву, а навпаки — загнати себе в кабалу.