Ми живемо у вік інформаційних технологій, гаджетів і соціальних мереж.
Думаєте, від цього легше стало зв’язуватися з людьми? Так от фіг. Гірше стало. В рази гірше і складніше.
Я працюю менеджером, щодня контактую з сотнями людей.
І у всіх є (вважаємо, загинаємо пальчики): пошта (а у деяких дві), стільниковий телефон, Вайбер, Ватсап, міський телефон, сторінки у соцмережах (зазвичай дві, у деяких більше). А ще в деяких збереглися Аськи, спасибі, що хоч пейджерів більше не зустрічається.
Я розумію, коли людина мені каже: «Пишіть мені Вконтакт, я завжди там». І правда, читає мої повідомлення і відповідає на них.
Я розумію, коли людина просить: «Пишіть мені на пошту і отзванивайтесь». Багато інформації, половина з якої — цифри, і правда, простіше сприймати, читаючи, а не на слух. Телефонний дзвінок працює як повідомлення «перевір пошту, я тобі написала».
Але я не розумію тих людей, які кажуть: «Напишіть мені, потім продублюйте Смскою і в Вайбер. І зробіть контрольний дзвінок». Але навіть при цьому так і не читають повідомлення, які не беруть трубку і не відповідають на листи. Хоча це, найчастіше, в їх же власних інтересах, як можна швидше відповісти, адже в нашій справі час — гроші. Але немає. «Ми не помітили. Ой, а ви що писали? Я просто пошту не читаю ніколи, хі-хі».
Ну раз ви пошту не читаєте, так не використовувати її у своїх контактних даних, будь ласка. Вказуйте той канал зв’язку, по якому з вами можна зв’язатися.
Задовбали!
