Привіт з сьогодні

158

Мене дуже бавлять люди, які проголошують, що діти — наше майбутнє. Так, з одного боку це так. Але хіба тому ми повинні терпіти всі їх витівки і падати ниць при їх появі? Так, коли-небудь ми будемо жити на пенсії, які держава буде видобувати з їх доходів.

Але, на хвилиночку. Ми-то справжнє. Сьогодні ми з вами забезпечуємо доходи держави, а так само лікуємо, годуємо, вчимо, розважаємо ваших дітей, граємо для них в театрі і прибираємо вулиці, по яких вони ходять.

Ми відраховуємо податки на їх зміст, а ще з наших доходів сплачуються дитячі посібники та пенсії нинішнім людям похилого віку.

А завтра, коли ми свій соціальний обов’язок виконаємо і підемо на спокій, настане черга ваших дітей. Чому їм, виходячи з викладеного, я зобов’язаний? Чому я маю їм вже зараз, в той час як сам приношу користь суспільству, а вони поки що тільки паразитують на дієздатного населення?

Так, прийде і їхній час повернути борги. Ніби як це справедливо, хіба ні? Почитайте як-небудь на дозвіллі про пристрій сучасного суспільства і про забезпечення платниками податків доходів бюджету. А поки задовбали соціальної безграмотністю. Відчуття, що лише народжувати і навчилися.