Приклад для наслідування

28

Раз вже пішла розмова про художній літературі…

Задовбали колишні школярі, думаючі, що сам предмет «література» існує для того, щоб прищепити дітям любов до читання і обговорити з учителем якісь сюжети або персонажів. І, відповідно, дивуються, на кой чорт підліткам замість фентезі нав’язують читати «вірші алкоголіків», вимагають висловити ставлення до того, на що їм абсолютно наплювати і т. п.

Так от, мета цього предмета в першу чергу суто практична: навчити розуміти написане і самим формулювати свої думки так, щоб читає їх теж зрозумів. Навіть з першим пунктом у багатьох затики: скільки по мережі ходить збурень на тему «звідки я знаю, що там хотів сказати автор, може він нічого не хотів». І ці навички, як не дивно, краще відпрацьовувати на справді талановитих творах, на прикладі тих, хто майстерно володіє словом. Нехай сам сюжет або герої не подобаються — смаки у всіх різні. Але кошти зображальності в цих творах яскравіше, а мова багатша, там є чому повчитися.

Це як з живописом: картина може викликати неприємні особисті асоціації, але з неї можна вивчити, наприклад, складну техніку.

Може бути, звичайно, укладачі шкільної програми переоцінюють учнів, і потрібно давати вивчати твори простіше і попримитивнее, але мені було б прикро так принижувати здібності дітей.