Прийшов, побачив, нахамив

29

Багато разів поривався написати, та все відкладала, не знаючи, як краще сформулювати. Задолбашка у мене нудна — мене дістали хами. За родом моєї роботи кожен робочий день я спілкуюся з досить великою кількістю людей. Що важливо, в цю вибірку попадають в основному чимось незадоволені люди, в даному випадку це просто така специфіка. Так от, панове невиховані, як же ви задовбали.

Це ви врываетесь до мене з криком, лайкою, капсом, чим би то не було. І цілком літературні, але все ж образами замість привітання, і не реагуєте на прохання їх уникати. Ви дозволяєте собі цілком особисто і адресно поливати брудом людину, яка спілкується з вами максимально ввічливо.

Ах, ви засмучені і у вас негативні емоції? Будьте ласкаві, так і скажіть «ситуація мене засмучує», а не висловлюйтесь так, щоб у співрозмовника вуха згорнулися і очі витекли. Ні, я не ханжа, матюкаєтеся скільки завгодно на адресу предметів і явищ, які вас дратують, емоції є емоції, тільки не в адресу співрозмовника.

Так, спілкуватися з вами чемно — моя робота, і мені за неї платять. Але ви не повірите, навіть коли мені не платять, я теж спілкуюся з людьми ввічливо. Максимум, що я можу собі дозволити — роздратований тон, тільки як відповідну реакцію і лише в неробочий час. Ну так і ви постарайтеся, що в цьому складного? Не розшаркуватися, не називати співрозмовника «ваша величність», нічого подібного. Просто проявити елементарну культуру.

Гірше буває тільки тоді, коли людина в добавок спілкується з голосами в голові, як описано в недавній історії. Тоді виходить феєрично — сам придумав, сам образився, тебе обматюкав і, грюкнувши дверима, пішов.

Напевно, їм і самим непросто так жити.