Погляд на життя з шкіряного крісла

48

Дорогий чиновник, який вболіває душею за «нецільове» використання бюджетних коштів! Занадто просто все в ваших міркуваннях виходить, як в задачки з математики для третього класу. Пенсія в півтора прожиткових мінімуми + троє дорослих дітей = сита і ні в чому не має потреби бабуся. Квартира-трійка + загиблі батьки = негайний профіт для їх дочки, студентки-очницы. Сім’я погорільців + кімната в гуртожитку від підприємства = сім’я, якій більше нічого не потрібно. Так не буває.

Почнемо з дівчини, яка втратила батьків. Натяк зрозумілий: разменяй троячку, живи в однушке, другу квартиру здавай і живи не бідуючи. Так-то воно, може, й так, але є безліч нюансів. По-перше, раніше, ніж через півроку, дівчина у права спадщини вступити не зможе, а значить, і розпоряджатися квартирою — теж. Яким святим духом їй харчуватися, і з яких коштів оплачувати рахунки за комуналку і Інтернет ці шість місяців (а якщо дивитися на речі реально — десь до року) — хороше питання. Навіть соціальної стипендії їй на це, швидше за все, не вистачить, а допомогу від профкому буває разовою.

По-друге, якщо за ці півроку виявляться і заявлять про своє право інші спадкоємці (діти батька і матері від попередніх шлюбів або позашлюбні), то дівчині і залишиться квадратних метрів на однушку, яку вже не разменяешь.

По-третє, ви не в курсі, в якому стані ця квартира. Можливо, вона вимагає ремонту на кілька сотень тисяч рублів, а без ремонту вона буде коштувати стільки ж, скільки однушка на вторинному ринку, далеко від центру, але відремонтована. І де тоді дівчині брати «інвестиційну» квартиру? І навіть якщо квартира в ідеальному стані, великі гроші підуть на послуги юристів, без яких не можна буде оформити угоду. Не думаєте ж ви, що дівчина 17-22 років зможе все провернути без чужої допомоги і не опинитися в підсумку взагалі без даху над головою, тому що угода з-за неврахованих «дрібниць» у підсумку була визнана нікчемною?

Тепер до бабусі. По-перше, відкрийте очі. Сума прожиткового мінімуму не враховує реальної вартості комунальних платежів і того, що Екшн сно потрібно пенсіонерам — в першу чергу ліків та медичної допомоги (в нашій медицині залишилося дуже мало безкоштовного). Подивіться, наприклад, скільки коштує зараз інсулін, і прикиньте, скільки коштуватиме місячний курс хворому на діабет. Або підглянете у бабусі, яка сиділа в черзі до кардіолога, список необхідних їй засобів.

І так, якщо ви в останній раз заходили в аптеку за лейкопластиром і презервативами, поспішаю повідомити, що завдяки зміні законодавства, ліків, що стоять менше 50 рублів за упаковку, практично не залишилося. Кофеїн за 50 рублів, цитрамон за 70, пухирець касторки за 85 — це наша реальність, що вже там говорити про «серйозних» ліки! А комунальні платежі залежать в більшій мірі не від встановлених лічильників, а від ступеня, кхм, чесності КК або пофігізму ТСЖ. А по-друге, троє дорослих дітей бабусі, може, й раді б допомогти, але, ймовірно, теж ледве зводять кінці з кінцями. Якщо бабуся піде на принцип і подасть на аліменти, великої допомоги вона може і не дочекатися.

Тепер до сім’ї погорільців. Вибачте, але якщо у вашій історії бабусина пенсія в півтора прожиткових мінімуми названа достатньою, то з’являються законні сумніви в тому, що на тих «не самих низькооплачуваних посадах» платять більше, ніж півтора прожиткових мінімуми для працюючого населення. А хоч би навіть і два, все одно у сім’ї навряд чи була фінансова «подушка безпеки», раз вона не змогла зняти квартиру, а не кімнатку в гуртожитку.

Ау, товаришу! Якщо у людей згоріло все, то поява тимчасового даху над головою не скасовує гігантських витрат на купівлю всього того, що їм необхідно кожен день. Причому одночасно. Якщо у людини залишилося тільки те, в чому він вистрибнув з вогню, йому потрібна інша одяг і взуття — хоча б те, що ходити, поки інший комплект знаходиться у пранні. Якщо у вогні загинули комп’ютер і телефон, йому потрібні інші, хоча б і сильно б/у, тому що на нього зав’язані і робота, і навчання. Йому потрібно їсти і пити. Не тільки що, але і з чого. Якщо цього не буде — не буде й можливості нормально працювати, а значить, буде запущено маховик, втягуючий сім’ю в бідність, а потім і в убогість. І та невелика компенсація, яку сім’я, по-вашому, отримала дарма, ймовірно, врятувала її.

Не дай Бог коли-небудь потрапити в тяжке становище, а значить і в залежність від милості людини, впевненого, що інші люди можуть прожити на два рублі в місяць.