Опір злу насильством

54

Деякі правила все ж створені саме для того, щоб їх порушувати.

Тому що вони придумані лише для того, щоб насолодитися дрібної владою, показати «хто тут головний», або зрівняти всіх під одну гребінку. Наприклад, віддавати телефони вчителю. Ні подивитися час, ні повідомити про НП дитина не зможе. А було б достатньо поставити режим без звуку і покласти телефон на край столу.

Або уроки православ’я. Так зване релігієзнавство на ділі виявляється православ’ям, і зобов’язані відвідувати всі. Неважливо, віруючі чи ні, католики й мусульмани.

Справедливо дратує коли «всі рівні, але є рівніші», але і тут задовбали. Про охоронців, що перевищують повноваження, вже писали. Намагаючись навести порядок, вони ловлять бабок, вимагають огляду рюкзаків, не відрізнять п’яного від того, кому стало погано. Ну не беріть ви тупих в охорону!

І наостанок найсмачніше. Негласні правила. Коли працюємо з перервою до п’яти, але насправді без перерви до семи. Коли ти касир, а за фактом консультант, мерчендайзер, і прибиральниця. Коли всім можна (премію, лікарняний), але новеньким не можна поки не набереться «стаж». Коли на молодих орати можна, а надбавки тільки інвалідам. А якщо ти молодий, не зовсім здоровий, але руки-ноги є, паші і не вищи.

Є правила і «правила». Останні дотримувати необов’язково.