Не варто прогинатися

51

А мене задовбали ті, хто закликає всіх навколо прогинатися під релігію.

Ось бабуся суне мені іконку з Миколаєм-чудотворцем. Якщо я її візьму, то отримаю у відповідь її радість. А якщо вона запам’ятає, що до мене і моєї сім’ї не треба лізти з цієї лабудою, то отримає у відповідь на мою радість і буде частіше бачити онуків. Тому що я буду знати, що вона не буде лякати їх казками про пекло і змушувати молитися.

Ось мама вмовляє хрестити молодшого сина. Якщо я погоджуся, їй буде спокійніше. Але я отримаю купу нервів і переживань за дитину під час малоприємного обряду хрещення, та й саме усвідомлення того, що рідна людина витирає ноги об мої переконання, мене зовсім не порадує.

А от дядько в черговий раз приносить мені Біблію, щоб я читала її дітям. Ні, я не буду цього робити. Я не хочу читати своїм дітям про численні вбивства, зґвалтування, инцесты та інші подвиги праведників.

І я не хочу, щоб усі мої прекрасні родичі розповідали їм, що не можна погано себе вести, тому що боженька покарає. Я хочу, щоб мої діти робили добро і не робили зла, виходячи з власної моралі, а не зі страху перед грізним божеством. Я вже використала досвід з нічними кошмарами дочки, яку відтягли в церкву, де вона напугалась священика.

Так що ні, я не буду дозволяти плювати на себе заради сліз радості. Мені важливіше, щоб я не плакала от злості, а мої діти — від страху.