Надмірно позитивний настрій викликає підозри!

20

Зачепила історія досвідченого скакуна. Не у всьому я з ним згодна. Він, схоже, абсолютно не вміє пишатися своїми успіхами і навіть вважає це неприйнятним. Над цим варто попрацювати з психологом. Як і над бажанням завжди залишатися в тіні.

Але в той же час він торкнувся теми надмірною і недоречною похвали. В ній і криється моя задолбашка. До тремтіння набрид модний нині культ позитиву і вихваляння! Він скрізь. У якийсь момент критика перетворилася в табу. І разом з нею будь-які прояви здорового скепсису і, боже упаси, поганого настрою. Треба завжди посміхатися! Від посмішки стане всім світліше і так далі. А позитивне мислення — панацея від усіх бід.

На роботі у нас, наприклад, повинен бути вічне свято. Навіть в трудовому договорі його прописали: кожен співробітник зобов’язаний підтримувати сприятливу атмосферу в офісі. Що передбачає усмішку і бажання догодити всім і вся. У колеги був щирий шок, коли на прохання неслабо ущемити свої інтереси на догоду їй, я чемно відповіла відмовою. «Але я ж тебе попросила!» — вона плескала очима, вважаючи це наивесомейшим аргументом. І збентежив її не стільки сама відмова, скільки його прямота. Тому що в нас важливо не виконувати всі прохання, а демонструвати бажання. А потім вже можна набрехати про те, що, «на жаль», що заважає. У підсумку, якщо ти ввічливий і чесний — це погано. Лицемірство ж, зате з посмішкою — заохочується.

Також особливо високою концентрацією «позитиву» відрізняються різні творчі сайти. Ні в якому разі не можна писати про необхідність щось допрацювати. Треба виключно співати дифірамби. Навіть у розділах: «Прошу критики». Причому слова типу «хороший», «гідний» теж вважаються негативними. Все має бути тільки «супер» і з купою смайлів. Будь-які зауваження у кращому випадку подтираются автором. Але частіше його друзі вже зовсім не позитивно, але популярно пояснюють відбувся бєлінським і крамерам, як ті були неправі. Девіз захисників: «щось не подобається — проходь повз». Не для тебе вони тут, мовляв, зібралися. А для чого? Просто похвалитися? Подальше зростання авторів не цікавить? Ах, їхню творчість вже зовсім, просто тупоголові поціновувачі мистецтва чомусь не поспішають його купувати? Ну вибачте, що теж не визнала генія.

Я розумію, що не можна взяти і вилити на людину бочку дьогтю, якщо він намагався, але не зміг щось зробити. Я розумію, що треба заохочувати зовсім маленьких дітей навіть за мізерні успіхи. А про арт-захисників ще Крилов писав: «Зозуля хвалить Півня за те, що хвалить він Зозулю». Але ми ж не в світі рожевих поні живемо! І наш світ такої не перетвориться від одного лише позитивного мислення. Посміхнутися і закрити очі на проблему — це не означає її вирішити. Взагалі, завжди посміхатися й бути в райдужному настрої можуть хіба що клінічні ідіоти. Від вічних вихвалянь самооцінка зашкалює і зупиняється розвиток. Мало просто налаштуватися на успіх, треба ще багато працювати, аби його досягти.

Позитив — це здорово, але в ньому треба знати міру.