Кыш, кыш прокляті!

57

Задовбали продавці, які вважають себе гуру продажів. Шукала собі шапку, перебрала всі варіанти, нічого не піЕкшн шло. Йду з магазину. Мені вслід:

— Покрасуватися, що ль, сюди приходила?!

Нічого не відповіла: час і нерви дорожче. Залишила думку продавця при ньому. Одне тільки здивувало: він навіть не задумався про убогому асортименті, тільки про те, що виручка попливла. Само собою, в цей магазин ні ногою.

Інший магазин. Мовчки міряю п’яту шапку. Господиня не замовкає:

— Ну ви вже в голові придумали собі образ вашої ідеальної шапки, а її і в природі немає! Ви заміжня? Скажіть, ви заміжня? Чоловік є? Діти? Ну що вам знову не подобається? Ось, піЕкшн діть до дзеркала! Ви повинні любити себе такою, яка ви є! От за що ви себе не любите?! Ось вам би очі підфарбувати, підфарбувати губки…

Нічого собі і там не знайшла. Хоча, ні, знайшла: головний біль від цього нескінченного фонтану нетактовного допиту і псевдо-психоаналізу. Само собою, і в цей магазин ні ногою: нафіг мені не здалося полоскання мізків замість збірки покупки.

У третьому магазині запропонували схуднути. У четвертому — відмовилися знімати з вітрини шапку для примірки…

Задовбали, жахливо задовбали продавці, які мало того, що замість покупця бачать гаманець на ніжках, а ще й озвучують це вголос, відганяючи потенційних покупців.