Хамство з мікрофоном

24

Люто, люто бісять журналюги або, як їх називали в дев’яності — борзописці. Вони лізуть в життя людей, вони копатися в брудній білизні, так сказати.

Ось приклади: в новинах показують якогось затриманого. Ну так, злочинець, все таке. Але він не биомусор, не холоп, не раб. І до нього лізуть з питаннями, що саме по собі не страшно, але якщо він відмовляється говорити і закриває обличчя, офонаревшие журналюги його тролять, як підлітки в соцмережі: «Ой, а що він такий скромний у нас…» І так далі і тому подібне. Хіба так можна? Це що взагалі? Це — банальне порушення прав людини: він не в змозі протиставити нічого, а з ним поводяться, як з хом’ячком яким або шматком м’яса на ринку.

Або ось з мого життя: іду по вулиці, нікого не чіпаю, і тут навперейми кидаються парочка з камерою і мікрофоном і починають щось питати. А я взагалі не хочу нікого бачити і чути, я в своїх мріях і думках гуляю по алеї! А ці увірвуться в мій особистий простір зі своїми настирливими витівками.

І кінця, і краю їм немає. Вони за рахунок людей гребуть гроші і популярність, вони за наш рахунок піднімаються, паразитуючи і не даючи взамін нічого.

Загалом, ну ви зрозуміли: за-дол-ба-чи! І мрію, коли з ними будуть розбиратися, як в американських фільмах: поліз нахабно і підло в особисте життя — отримай в морду. А ще краще, якщо вони будуть отримувати повістки в суд і административку за хамство, нав’язливість і, часом, прямі образи.