Гроші дала — душу забрала

31

Тут було багато історій, що стосуються відносин батьків, дітей і куплених їм квартир. І ось ще одна.

Мама вирішила купити сину квартиру. Ні, справа потрібна, важливе, корисне, для неї гроші, витрачені на оренду житла — викинуті на вітер. І вона прийняла рішення збирати своєму синочку на початковий внесок, щоб синочок міг придбати квартиру в іпотеку, зрозуміло. Ось, початковий внесок накопичено, і маманя радісно дає синочку гроші — йди, синочку, бери кредит, будемо виплачувати, благо працююча пенсіонерка, з пенсії, ну і синочок буде трохи сам платити. Щоб всім все було легко і невимушено. Синочок пішов, взяв мамкин початковий внесок, взяв іпотеку і купив квартиру.

І ось почалося — маму ніби підмінили. Тепер вона намагається контролювати абсолютно всі витрати свого дорослого сина. Тому що у сина існує іпотека, яку вона допомагає виплачувати. І тепер синку під її повним контролем, і повинен звітувати, куди і на що він витрачає свою зарплату. Так, будь-яка «зайва», на думку мами, копійка повинна йти на дострокове погашення іпотеки, щоб було менше відсотків і переплат шкідливому банку, який і так три шкури дере і такий непідйомний платіж встановив. Мама, тебе ніхто за язик не тягнув, та ми ж з тобою домовлялися, ти прекрасно знала який я беру кредит, з яким платежем, та ми намагаємося його закрити достроково, але це не означає, що всю мою зарплату я повинен віддавати виключно на іпотеку, а сам харчуватися землею і сонечком?

Далі — гірше. У будь-яких суперечках з мамою вирішальний аргумент: «Я ж тобі накопичила початковий внесок і допомагаю платити іпотеку, так що мовчи і слухай маму». Мама, та якби я знав, якою ціною дістанеться ця квартира, я б її не купив. І так, іпотека оформлена цілком і повністю на мене, ти не виступаєш ні поручителем, ні созаемщиком. Так що ж тобі хвилюватися і переживати? Всі твої гроші і так йдуть на дострокове погашення, ми ж вже з тобою знизили щомісячний платіж на кілька тисяч і термін на кілька років.

Якщо я купую собі яку-небудь річ, то одразу починається: «Даремно тільки гроші витратив, краще б платіж за іпотеку вніс». Про новій машині і не мрію вже — з’їсть з потрохами. Для неї машина — це зайва розкіш, адже можна їздити на метро.

А коли вона дізналася, що ми з моєю дівчиною хочемо одружитися… Це ж витрати на весілля, такі величезні гроші, їх можна було б пустити на іпотеку. А жінку, яку взяв, тільки й чекає, щоб у синочка квартирку куплену мамою відібрати. Ні вже, синку, не дозволю тобі одружуватися, ходи холостий хоча б до погашення іпотеки. І склади шлюбний контракт, в якому чітко пропиши, що твоя квартира недоторканна, адже це я на неї накопичила, я допомагаю виплачувати… І нічого що по закону все майно, нажите до шлюбу, не підлягає розподілу. Ні, синочку, обов’язково пропиши…

І так постійно: нерви, нерви, нерви. Будь-яка розмова впирається в те, що у нас іпотека, що її треба платити, що найкраще достроково, щоб знизити пекельний відсоток. У відпустку поїхати на море? Так у тебе ж іпотека. Купити собі новий телефон? Та ти що, у тебе ж іпотека! Побалувати дівчину подарунком? З розуму зійшов, краще б на іпотеку гроші витратив.

Мами, якщо ви приймаєте рішення зробити синові такий чудовий подарунок — син за це скаже величезне спасибі від усієї душі. Але не потрібно вважати гроші і тріпати нерви кожною копійчиною, витрачена не на іпотеку. І не треба вимагати звіту, на яку суму поїв, заправив машину і який подарунок купив. Адже в результаті ви просто будете менше спілкуватися, вашим дітям доведеться менше з вами ділитися, а то й обманювати. Іпотека — не вирок. Ніхто не повинен обмежувати себе і своє життя із-за цієї іпотеки. Зрозумійте це і будьте розумніше!